• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Інформація про заклад
• Історія

wym-1448911243811

ІСТОРІЯ МУКАЧІВСЬКОЇ ШКОЛИ № 7

У період між двома світовими війнами у селі Паланок (сьогодні – мікрорайон м. Мукачева) в будинку на вулиці, що нині названа на честь представника австрійської аристократичної династії графа фон Шенборна, була заснована початкова школа. Останнім директором початкової школи в Паланку був Пинзеник М.А. (1945-1946).

З 1946 по 1948 роки директором новоствореної Мукачівської семирічної школи № 7 в Підгороді була призначена колишня партизанка Крицька Ганна Спиридонівна.

У 1949 році посаду директора Мукачівської школи № 7 обійняв Пазуханич Іван Іванович, вчитель історії. Ганна Спиридонівна стала його заступником.

Школа в цей час розташовувалася в десяти будинках на вулицях графа фон Шенборна та Комарова (сучасні назви вулиць). Навчання відбувалося в дві зміни. Буфет діяв лише в одному з корпусів – напроти римо-католицької церкви. Заняття фізичною культурою проводили в пристосованому приміщенні – квартирі священика.

У 1952 році школа змінила статус – перейшла до надання середньої освіти. Перший випуск Мукачівської середньої загальноосвітньої трудової політехнічної школи з виробничим навчанням № 7 відбувся навесні 1955 року.

У серпні 1958 року директором Мукачівської школи № 7 призначений Черкаський Т. Д., який перед тим був директором Мукачівської середньої школи № 16.

У зв’язку з великою тіснотою постало питання про побудову нових приміщень для школи. У серпні 1963 року до корпусу на вулиці Комарова, де школа розміщена й сьогодні, була здійснена перша добудова.

Директором школи у серпні 1963 року став Данко І. А., вчитель хімії, колишній завуч цієї ж школи.

У результаті добудови з’явився новий корпус, в якому нараховувалося 20 класних кімнат.

Данко І. А. прагнув повернутися до своєї колишньої посади. У 1967 році директором Мукачівської школи № 7 був призначений Тягур М. В., колишній директор Велико-Березнянської школи-інтернату.

Новобудова на вулиці Комарова не вирішила проблем з дефіцитом навчальних приміщень. Щоб зосередити школу в одному місці й перейти до навчання в одну зміну, було вирішено здійснити другу добудову

Друга добудова була завершена в 1970 році, значно покращивши умови праці дітей та педагогів. Школа одержала 22 нові приміщення, в тому числі 12 класних кімнат, їдальню, бібліотеку, учительську, секретарську кімнати, медпункт та гардероб. Шкільне подвір’я розширили за рахунок земельних ділянок мешканців вулиці Тимірязєва. На новоутвореній площі облаштували спортивний та військовий майданчики, стрілецький тир. Перед школою був закладений тополевий парк.

В 1967 році була введена нова шкільна посада – педагог-організатор позакласної та позашкільної роботи. Ним став учитель фізики, колишній фронтовик Береснєв Іван Іванович. Завдяки зусиллям Береснєва І. І. шкільне життя значно пожвавилося. Він був особисто причетний до створення в Мукачівській школі № 7 у 1967 році клубу інтернаціональної дружби «Мир», який розмістили в одному з новозбудованих приміщень і який проіснував до 80-х років ХХ століття.

Школярі, члени КІДу «Мир», листувалися з молоддю союзних республік СРСР, НДР, Чехо-Словаччини, Угорщини, Румунії, Польщі, Австрії та інших країн, а також їздили в гості на запрошення іноземних друзів.

Матеріали з досвіду інтернаціонального виховання Мукачівської школи № 7 були представлені в Москві на Всесоюзній виставці народного господарства.

Навесні 1968 року гостем кідівців став член Політбюро ЦК КПРСперший секретар ЦК КПУ П. Ю.Шелест.

У жовтні 1979 року у зв’язку з переводом Тягура М. В. на посаду директора Мукачівського педучилища директором Мукачівської школи № 7 призначено Росула В. В, колишнього заступника голови Мукачівського міськвиконкому, за фахом – вчителя географії.

Новим директором Мукачівської школи № 7 з 1985 р. став Олексик А.П., за фахом – вчитель історії, який до цього часу обіймав посаду директора восьмирічної школи в мікрорайоні Шипка.

Олексик А. П. зосередив свою діяльність на здійсненні третьої добудови школи. Приміщення колишньої греко-католицької церкви, в якій у останній час облаштовувалися спортивний та актовий зали, було знесене. Та наступними роботами з добудови школи опікувався вже інший директор, тому що в 1988 році Андрій Петрович був переведений в Мукачівську школу № 16 вчителем історії.

На загальних зборах педагогічного колективу школи таємним голосуванням директором школи був обраний Лозан Іван Васильович (1988-1998), за фахом – вчитель біології.

З 1998 по 2000 р.р. посаду директора обіймав колишній учитель трудового навчання Мукачівської школи № 7 Якимчук Віталій Серафимович, один з кращих вчителів міста Мукачева. Віталій Серафимович вів уроки та практичні заняття з учнями на високому рівні У своєму кабінеті-майстерні він здійснив повне технічне оснащення: встановив нові деревообробні верстати, найновіші технічні засоби навчання – кіноапарат, апарат Летті, кодоскоп, діапроектор, епідіаскоп, програвач.

У цей час в школі з’явився новий спортивний майданчик з турніками та смугою перешкод; була поновлена діяльність шкільної теплиці-оранжереї; були заново відремонтовані всі приміщення, зокрема, актова зала; проведене озеленення всіх класів, коридорів; з’явилися нові насадження в шкільному парку, нові квіткові клумби. Санітарний стан усіх приміщень та шкільного подвір’я значно покращився.

Перебування на посаді Якимчука В. С. перервало раптове рішення управління освіти поміняти місцями директорів Мукачівської школи № 7 та Мукачівської гімназії. Влітку 2000 року Якимчук В. С. був переведений на посаду директора Мукачівської гімназії.

Новопризначений директор Мукачівської школи № 7 Кобаль Є. І., колишній директор Мукачівської гімназії, вчитель історії за фахом, успішно підтримав ділову атмосферу, що панувала в школі.

Євген Іванович продовжував зміцнювати матеріально-технічний стан закладу, зокрема, сприяв облаштуванню нового приміщення вчительської кімнати та умеблюванню її великим круглим столом, новими шафами, стендами тощо.

За проектом «Гармонія» в числі багатьох освітян Мукачева Євгену Івановичу вдалося поїхати до Америки, де він на прикладі роботи американських вчителів ще раз ствердився у своїй думці про те, що метою діяльності вчителя повинно бути прагнення сформувати особистість, повністю готову до життя в сучасному світі.

Як адміністратор, Кобаль Є. І. у першу чергу вітав колег-ентузіастів та тих вчителів, хто вмів без шкідливих наслідків увійти в світ дитини. За його керування Мукачівська школа № 7 почала надійно завойовувати славу навчального закладу, де виховують переконанням, а не примусом чи залякуванням дитини. Цей імідж школа зберігає до цих пір.

У січні 2004 року Кобаль Є. І. був переведений на посаду начальника управління освіти Мукачівського міськвиконкому.

Виконуючим обов’язки директора школи у березні 2004 року була призначена Василинка Л. В., заступник директора з навчально-виховної роботи Мукачівської ЗОШ І-ІІІ ступеня № 7. У зв’язку з тим, що тривав неспокійний час перевиборів, відбувалися раптові зміни влади тієї чи іншої політичної партії в країні, Любові Василівні довелося виконувати обов’язки і директора, і одночасно заступника директора з навчально-виховної роботи аж до свого остаточного ствердження на посаді директора 24 листопада 2004 року.

За шість десятиліть свого існування школа створила всі умови для повноцінного навчання й виховання школярів. Освіту школярів забезпечують 39 педагогічних працівників, що мають високий рівень фахової підготовки: третина колективу – вчителі «вищої категорії» та зі званням «старший вчитель».

Роботу школи спрямовано на виховання свідомого учня, профілактику правопорушень та попередження шкідливих звичок у школярів.

Виховною системою школи є виховання дитини в атмосфері взаємоповаги, добра, творчості й радості, що сприяє розвитку здібностей школяра, допомагає усвідомити себе як особистість, усвідомлювати відповідальність за свої вчинки, готує до самостійного життя.

Типовий випускник Мукачівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 7 – людина розвинена, відповідальна, здатна до саморозвитку та самоосвіти протягом усього життя, уміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, жити в умовах демократичного суспільства та дотримуватися громадянських прав і свобод.

Школа використовує кожну нагоду вдосконалити свій навчально-виховний процес. В цьому їй допомогають батьківський комітет та ентузіасти-спонсори.

Типовий педагог школи – це високоосвічений фахівець, педагог-вихователь, що добре обізнаний з віковими та психологічними особливостями своїх учнів, уміє створювати емоційну доброзичливу атмосферу, бо вона є запорукою успіху в навчанні.

Відповідати цьому зразку намагаються всі працівники школи № 7 або школи під Замком – такої другої назви набула Мукачівська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 7 в останні роки.

Коментарi